Ужгородські договірняки. Ч.1

Хабарницькі скандали, які систематично спалахують у містах та районах області, свідчать, що переділ власності (в першу чергу землі) ще далеко не завершений, а корупція – це не кілька сотень олігархів та вищих чиновників, а спосіб життя, який пронизав усі пори суспільства. І влада в такій системі координат залишається найприбутковішою справою та одночасно найбільшим гальмом економічного розвитку, бо державна та місцева бюрократія, нічого не продукуючи, впевнено паразитує на вершині суспільної піраміди. Останні події навколо Ужгородської та Чопської міських рад лише епізоди в цій тривалій метушні, яка по суті супроводжує всю історію становлення незалежної України.

Ужгородські договірняки. Ч.1

Ужгород, в якому сконцентрована левова частка закарпатської бюрократії та який має привабливу прикордонну інфраструктуру, закономірно став місцевим епіцентром політико-економічної боротьби з кримінальним присмаком, що характеризувала як буремні 90-ті, так і революційні нульові та десяті.

Однак перші вільні міські вибори, які відбулися ще наприкінці радянської епохи, з погляду нинішнього дня виглядають надто наївними та романтичними. Тоді було обрано близько 100 депутатів до міської ради та голову, який найбільш доступно критикував радянську систему, бо добре її знав, викладаючи історію КПРС в УжДУ. В умовах політичного та господарського хаосу ні подібна рада, ні Еміл Ландовський багато зробити не могли, хоча Ужгород, завдяки близькості до кордонів, й став одним з лідерів ринкових перетворень в Україні. Тоді ж відбулися й перші скандали, пов’язані з власністю та криміналом. Найгучніші з них – афера з Будапешт-імпексом, який намагався за безцінь приватизувати привабливу туристичну галузь, та вбивство майора міліції В.Балеги, який займався організованою злочинністю, зокрема контрабандою горілки. Проте за ці роки стало зрозуміло, що влада є надприбутковим бізнесом і за неї варто боротися. Тому вже наступні вибори 1994 року стали класичним «договірняком», де різні сторони переслідували свої конкретні інтереси.

Так склалося, що у 94-му році в країні проводилися всі можливі вибори – від місцевих до президентських – і серед них прямим голосуванням обирали голів міст та обласних рад. Тому Сергій Ратушняк та Сергій Устич на цьому ґрунті швидко знайшли спільну мову. Представник партійно-комсомольської номенклатури С.Устич, якого висунули на голову обласної ради, конче потребував підтримки молодого підприємництва та грошей для своєї перемоги на виборах, а С.Ратушняку необхідно було легалізувати свій не надто прозорий бізнес. Відтак було вирішено, що С.Ратушняку віддають обласний центр, а номенклатура в особі С.Устича зберігає за собою вплив на решті території області. В результаті обидва перемогли з солідним відривом.

Проте подібний альянс протримався зовсім не довго. Енергійний та занадто нахрапистий Сергій Миколайович дуже швидко підпорядкував собі практично увесь привабливий бізнес в місті та розпочав наступ на обласний Олімп. Для цього була укладена угода з головним опонентом С.Устича на попередніх виборах Віктором Бедєм. Як наслідок, колишній народний депутат отримав у своє розпорядження ласий історичний комплекс «Корона», а взамін надав меру Ужгорода політичну та медійну підтримку. Так розпочалася надзвичайно запекла та виснажлива для обох сторін боротьба за лідерство в області. Безумовно, вона супроводжувалася безперервними скандалами та мала неоднозначні наслідки.

Під впливом С.Ратушняка та його соратників (РІО-синдикат) опинилася майже вся система торгівлі та послуг, базари, таксі, виробництво горілки, напоїв, кави, великі території, включно з колишньою військовою частиною «555». Звісно, конкурентів в таких умовах наказано нищити та «не пущати» – в тім числі й таких міжнародних монстрів, як «Кока-кола» та «Макдональдс». Показово, що обидва Сергії прагнули залучити на свій бік Віктора Медведчука, але в кінцевому підсумку зазнали політичного фіаско.

Спочатку розправилися з мером Ужгорода. Після того, як його зняли з депутатських перегонів 1998 року, позбавивши недоторканості, в Ужгород приїхала слідча група Генеральної прокуратури на чолі з О.Колінько. В результаті повторно обраний міський голова змушений був тікати з міста, а згодом був засуджений. Таким чином обласний центр опинився перед черговою дилемою, яка була вирішена черговим «договірняком».

Не маючи кого протиставити команді С.Ратушняка, СДПУ(о) вирішила висмикнути з її рядів найбільш урівноваженого господарника Степана Сембера, який залишався першим заступником міського голови ще з часів Е.Ландовського, та вивести його на двобій з найближчим соратником Ратушняка Сергієм Слободянюком. Наслідком стала перемога С.Сембера з невеликою перевагою. Однак бажаного для СДПУ(о) це не принесло. Не минуло й року, як президент зняв з посади очільника області С.Устича, а новопризначений «губернатор» Віктор Балога незабаром розпочав «департизацію» органів державної та місцевої влади. 

Таким чином, на певний час С.Сембер опинився у доволі вигідних умовах, коли не був зобов’язаний нікому, і цей період виявився найбільш сприятливий для розвитку економіки міста. Сюди змогли зайти доволі потужні інвестори, такі як «Гроклін-Карпати», «Генкель», будівельні компанії. Значною мірою відбулася демонополізація сфери торгівлі та послуг через розпад «РІО-синдикату». І, що вельми цікаво, С.Сембер залишився єдиним мером, якого обійшли серйозні корупційні скандали, хоча ужгородці це й не оцінили.

І вже у 2002 році знову обрали С.Ратушняка, який здобув ще й славу мученика. Хоча на цей раз Сергій Миколайович також надовго в місті не затримався і добровільно покинув посаду на користь депутатства у Верховній Раді. Тому на осінь цього ж року обласний центр Закарпаття очікував черговий «договірняк».

Однак тепер змагання вийшли на загальнодержавний рівень. Напередодні принципових президентських виборів В.Медведчук, що очолював Адміністрацію президента, повинен був довести, що влада сильна, як ніколи, тому в жодному разі не міг допустити перемогу опозиціонера з числа прихильників В.Ющенка. Відтак ставку було зроблено на досвідченого апаратника Віктора Погорелова, який непогано розумівся на міському господарстві, але був тісно обплетений корупційними зв’язками і тому зручний для влади. На підтримку його мобілізували увесь адміністративний ресурс на чолі з тодішнім головою Закарпатської ОДА Геннадієм Москалем.  Навіть С.Ратушняка схилили до підтримки В.Погорєлова.

Натомість, такому наступу протистояв добре відомий в освічених колах інтелігент-підприємець Павло Чучка, який, втім, не мав ні серйозного політичного досвіду, ні великих грошей. Відповідно, волонтерська по суті команда поета-сатирика, яка складалася переважно із студентів-ентузіастів, програла досвідченому тиску організованої бюрократії. В реальності це означало стрімке повернення Ужгорода, після кількарічної відлиги, в тенета корупції. Згодом і Г.Москаль, і С.Ратушняк активно відхрещуватимуться від діяльності В.Погорелова, втім, суспільство розвивається за своїми законами.

ДАЛІ БУДЕ

15 червня 2017р.

Теги: договірняк, Ужгород, Устич, Ратушняк, Сембер, Погорелов

Коментарі

Читатель 2017-07-01 / 18:34:59
И напоследок. "Лирически" закончу.
К сожалению, у нас, никак не укоренилось сознание, что власть при капитализме, это не совсем то, что мы себе представляем. Быть хорошим руководителем при капитализме - прежде всего, это уметь балансировать между интересами разных политических сил и кланов!

Пример. Критикуют Москаля того же, за "неправильное" назначение замов и т.д. Да, конечно! Я это не одобряю тоже. Но... Если те люди, что он назначил - сработаются с ним, и поработают на какую-то пользу, это плюс, а не минус.

Читатель 2017-07-01 / 18:25:02
Автору, за очерк, спасибо - освежил память тем, о чём идёт речь.
Но, опять же. А что вы хотели, господа? Капитализм - всегда был, есть, будет большим злом. Просто, нужно принять это, как данность, и с этим жить. По-другому, просто не получится. "Договорняки" - в любой стране. И пусть кто докажет, что это не так. Но, речь не об этом сейчас. Хотелось бы упомянуть и пронализировать еще кое-что. Итак:

1) Описывают Ландовского чуть ли не ангелом, а его же критиковали очень. И очень справедливо! Но, даже если опустить это - кем он был, и кем он стал? Был мэром, стал ... Доцентом кафедры. ))))

2) Относительно Ратушняка. Это, вообще, очень интересный человек! С одной стороны, с ним, в своё время, обошлись очень жестоко. А прошло время, и думаешь: "А так ему было и надо, в своё время".
Насчет монополизации Ратушняка. Извините, не надо путать те времена с сегодняшними! Кстати, о стране тех времен, как-то и вспоминать неохота.
Поэтому, коротко. На данный момент, монополизация от Ратушняка, хоть и имела место, но она определенно шла на пользу. А в условиях тотальной безработицы, очень низких зарплат и т.д. иначе и быть не могло. Даже рассмешило упоминание Мак-Дональдса и Кока-Колы. )))) А что - кому-то легче стало от Кока-Колы, заместившей Рио-Колу? Мне, лично, нет!

3) Относительно Сембера. Тоже много чего интересного. Не знаю его лично, но как сказал один из крупных активистов тогда: "Он ни рыба, ни мясо". Относительно некоторых его шагов, той же демонополизации ряда сфер Ужгорода - а что оценивать? На место одних - пришли другие. Вот, и вся демонополизация. )))

4) Относительно Чучки. Прекрасно, кстати, помню, как его Ратушняк хаял. Конечно, что, себя любимого - Сергей Ратушняк критиковать не будет. )))) С другой стороны, Чучка, может, хороший в чём-то, но... Хорошим душой быть мало. Проявил себя, как глава сельрады, и прекрасно. Прекрасно, кстати, помню, что у него был шанс стать мэром, но и пиар-кампания была организована не совсем так, как нужно (хотя, и весьма серьезно), и некоторые другие мелочи. Однако, вряд ли, Чучка проявил бы себя, как мэр.

міжгіря 2017-06-19 / 08:58:56
Щурь василь іванович продав всі землі на Синевирськім перевалі і в селі Пилипець і нічого за це йому немає

Вуву 2017-06-16 / 18:56:10
Людям потрібно не тільки вірити в свойі сили можливості і крашче майбутнє ... Але шукати шлях(и) до реалізаційі ... Не втрачати надію ... Але пробувати ... Не робити попередніх помилок.
Все получиться ... Все вийде на добрий шлях.

О.Д. 2017-06-15 / 16:54:44
Пропаще місто. Тут колишні мери вимірюються не порядністю, а рівнем свої злочинності.

ІВАН 2017-06-15 / 15:06:59
Який то "інтелігент", коли кожне третє слово у нього матюк? До речі не раз обслуговував, за гроші звичайно, того ж Ратушняка, обдурював, брехав, підставляв людей.

До Івана 2017-06-15 / 14:20:55
Павло Чучка - надзвичайно порядна людина. Якби у владі було більше таких, як Чучка - ми б жили не у гівні. І не мастили б гівном один одного Івани і їм подібні. Циганисько і бидляк Ратушняк тішиться.

Генек 2017-06-15 / 13:01:59
у порівнянні з Ратою і Горєлим, Чучка - геній))

лисий 2017-06-15 / 12:56:33
Щоб переконатися у "некорумпованості" правління Сембер-мера досить згадати лише одіозну постать тодішньогокерівника фонду комунального майна Маргіти, який розікрав з вароша все що лишилося після першої каденції Рати

ІВАН 2017-06-15 / 09:30:08
Єдина помилка: Чучка - то точно не "інтелігент"!


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.2
Дух Сент-Міклоша
/ 4Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 15Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
/ 12Драгобрат. Опришки і влада
Україна: Очищення виборами
/ 6Час Порошенка
/ 8Ужгород як лакмус для Порошенка
/ 3Ці вибори можуть трішечки змінити владу, але не здатні змінити суспільство
/ 6Москаль з дверима
/ 38Закарпаття. "Останній Москаль"
/ 4Реформи як спосіб самозахисту бюрократії
/ 4Закон про декомунізацію як символ «совковості»
/ 8Лінія фронту у протистоянні зі східним агресором проходить в головах українців
/ 1Реакція на коаліції
/ 20Випробування владою. Кінець часу дерибанів
/ 6Ужгород: світло і тіні
/ 2Херсон-Ужгород. Порівняльна соціологія
Соціологія, Майдан і війна
/ 9Ващук. Освітянський феодалізм
На Майдан. Горжуся, що УКРАЇНЕЦЬ
/ 2«Ревізор» і Революція
"Точка зору" на М-студіо від 31.01.2014
» Всі записи