Не є винятком і Синевирська Поляна на Міжгірщині. Тут своєрідна говірка, інтерес до якої свого часу проявляли вчені-філологи. Їхні дослідження в 1990-х роках фінансував навіть Фонд Сороса. А от Михайло Бембило, який народився й усе життя пропрацював тут, без будь-якого фінансування провів майже фундаментальне дослідження місцевого діалекту. На це витратив не один рік. Свою працю оформив у «Словариць» – так називали на місцевій говірці словник, який недавно побачив світ у ужгородському видавництві «Гражда».
– Моїм наміром було пояснити частину слів та виразів, які вживалися, а частина ще й тепер побутує в усному мовленні жителів Синевирської Поляни. У різні історичні періоди село перебувало в складі Австро-Угорщини, Угорщини, Чехословаччини, СРСР. Звичайно, наша мова не могла не ввібрати частину лексики суміжних народів. У «Словариць» увійшло близько 3700 слів. Але це не межа, в майбутньому доцільно би видати доповнене видання, – каже Михайло Бембило.
Книжка має зручне для користування оформлення за всіма канонами, які властиві словникам такого типу. Діалектизми наведені в алфавітному порядку, а напроти кожного – аналог української літературної мови або пояснення значення слова. Останнє упорядник зробив у тих випадках, коли те чи інше поняття не перекладається літературною мовою одним словом або може бути малозрозумілим для широкої аудиторії, оскільки характерне лише для певного регіону, осіб окремих професій тощо. Зокрема ви знали, що на сковорідку кажуть «теганя», а на каструлю – «горниць»?!
У виданні також подано словник прізвиськ жителів Синевирської Поляни, що є цікавою філологічною й краєзнавчою інформацією. Всього їх упорядник зібрав понад дві сотні.
«Словариць» вдало доповнюють фотографії з минулого Синевирської Поляни, а також окремий розділ, у який можна записати нотатки або діалектизми Синевирської Поляни, які не ввійшли до книжки. Михайло Бембило каже, що буде вдячний усім, хто, опрацювавши словник, доповнить його діалектизмами, які не потрапили до видання.
Юрій Бабічин