Завершився він конференцією й інформацією про подальшу реалізацію. Леся Лойко, голова ГО «ФОРЗА» – партнер проекту з українського боку – розповіла, що задум був спрямований на те, щоб покращити співпрацю та координацію дій між Закарпаттям, Пряшівським та Кошицьким краями в плануванні та облаштуванні маршрутів для велосипедистів на довгі відстані. «Ми їх назвали далекобіжні, й ці маршрути фактично не тільки для велотуристів, але й для мешканців, які можуть ними користуватися. На Закарпатті йдеться поки про концепцію таких веломаршрутів. Нам важливо визначити головні магістралі, які будуть йти зі сходу на захід, із півночі на південь. Необхідно узгодити це все з головами сільських рад і подати на затвердження до Закарпатської ОДА. Наразі концепція розроблена й проходить узгодження із зацікавленими сторонами».
Іншим результатом української сторони є розроблені рекомендації щодо велосипедних знаків, стандартів для яких у більш ширшому використанні немає. Так само підготовлено путівник велошляхів, який буде корисний туристам.
Андріана Шебешова, начальник управління туризму Кощицького самоврядного краю, розповіла про роботу словацьких партнерів, які займалися підготовкою документації з облаштування велотраси міжнародного значення. З одного боку вона виходить до Токайського регіону, з іншого – доходить до Малих Селменців на кордоні з Україною. «Жоден словацько-український перехід на кордоні не є офіційним переходом для велосипедистів. Якщо вони приїжджають до Малих Селменців чи Ублі, то мають іти з велосипедом, пішки. Це заважає розвитку туризму», – каже Андріана Шебешова.
На другий день конференції учасники на велосипедах поїхали на практиці досліджувати готовність інфраструктури Закарпаття приймати велотуристів.
Ірина Бреза