Тож про улюблений спорт, успіхи та перспективи – в розмові з 19-літнім спортсменом.
– Володимире, як ти почав займатися маунтинбайком?
– У дитинстві пробував себе в багатьох видах спорту – великий теніс, стрільба з лука, дзюдо, в той же час постійно їздили з друзями на велосипедах. Якось зустріли Олексія Ждановича, який запропонував нам почати тренуватися – хоч це ще й не був класичний маунтинбайк, скоріше, спортивний туризм чи спортивне орієнтування. І все ж уже з 14 років займалися під керівництвом наставника, згодом почали їздити на різні аматорські змагання. Практично відразу ж здобував одну за одною перемоги, тож вирішив перейти на інший рівень і спробувати себе в офіційних велозмаганнях. Пам’ятаю, поїхали в Словаччину, але через те, що не мав ліцензії, організатори не хотіли допускати мене до змагань. Усе ж домовилися, що виступлю поза конкурсом – і, на диво, став переможцем, хоча золоту медаль отримав словацький спортсмен, який фінішував другим, але мав відповідні дозвільні документи.
– Більше двох років тому в Ужгород через війну на сході України приїхав відомий тренер Віктор Мельник, який підняв маунтинбайк у нас на новий рівень. Для вас із його приходом щось змінилося?
– Так, звісно. Почали проводити офіційні чемпіонати України, з любительського закарпатський маунтинбайк поступово стає професійним із відповідним тренувальним процесом.
– На зимовому чемпіонаті України, який завершився минулого тижня в Ужгороді, ти став срібним призером. Розраховував вибороти чемпіонську медаль?
– Порівнюючи свій виступ із минулим сезоном у моїй віковій категорії так званих «андерів» (чоловіки від 18 до 23 років), – це як на початок сезону доволі хороший результат. Хоча, звісно, прагнув поборотися за золото, але мене обігнав чинний чемпіон України, досвідчений спортсмен із Вінниці Дмитро Тітаренко.
♦ Володимир КОЗЛОВСЬКИЙ долає перешкоди
– Перехід із молодіжного в дорослий спорт дався легко?
– Жодного дискомфорту не відчув, коли розпочав свої виступи серед чоловіків. Одразу ж у першому змаганні серед дорослих посів другу сходинку в чемпіонаті України.
– До яких змагань готуєшся нині?
– Планували в найближчий час, 23 квітня, поїхати до Чехії на міжнародні змагання С1, далі 29 – 30 квітня – велотурнір у Румунії, 14 травня, можливо, поїдемо до Туреччини.
– Завдяки чиїй допомозі береш участь у різних міжнародних змаганнях? Адже це серйозні витрати – проживання, харчування, спорядження…
– Я захищаю кольори відомого українського клубу ІСД, який фінансує витрати під час змагань. Підтримують також управління фізичного виховання та спорту Закарпатської ОДА, голова обласної федерації Віктор Ледіда.
– Цікаво, яку мету ставиш перед собою в спорті?
– Хочу поїхати на літні Олімпійські ігри 2020 року до Токіо, тому для цього доведеться брати участь у різних офіційних стартах, щоб вибороти ліцензію на Олімпіаду.
– Як би оцінив закарпатський маунтинбайк порівняно з іншими регіонами?
– Всюди є сильні спортсмени, а по ландшафту місцевості наш край найбільш оптимальний для розвитку маунтинбайку. У нас є гори, рівнини, потрібне лише бажання розвивати його.
– Велоспорт – доволі-таки дороге заняття…
– Так. Адже хороший велосипед вартує 2 – 3 тисячі доларів, до прикладу, мій байк, який беру на змагання, коштує 7 тисяч євро. Тож, звісно, спортсменам, які вже доросли до відповідного рівня, потрібна підтримка з боку держави, меценатів, клубів.
– А як розвивається цей спорт у Європі?
– Ми набагато поступаємося країнам-сусідам. До прикладу, велоспорт у Швейцарії, Італії, Чехії, Франції – культовий вид. На чемпіонаті Європи в Чехії вздовж усього маршруту стояли вболівальники й палко підтримували учасників. У нас такого поки що не побачиш.
Тож буду відвертим: розглядаю варіант із працевлаштування в закордонному клубі, а для цього потрібен результат – якнайбільше перемог на міжнародних змаганнях. На жаль, у нас поки що держава не дуже опікується цим спортом, залишаючи здібних спортсменів наодинці зі своїми проблемами.
– Куди в Ужгороді можуть звернутися діти, які хочуть займатися маунтинбайком?
– Всі бажаючі можуть підходити щодня до ЗОШ №20, у нас зазвичай о 16.00 тренування. Тож залюбки приймемо всіх, хто хоче займатися цим спортом, у нашу секцію.
Роман Сенишин